Чому по осені так сумно на дущі?
Чому тебе немає поруч я питаю?
Чому приходив ти до мене увісні?
Чому я згадую усі твої дурні питання?
Ніколи ж не були ми разом,
Не ділили щастя й горе,
Один ми хліб на двох не їли,
Не пили спільне ми вино.
Хоча...
Даремно.
Ми розійшлись так випадково
Хоча...
Чому випадково?
Різні ж дороги
Мені прокидатись на роботу о сьомій ,
А тобі...
Тобі напевно знову в море,
Та поки ми поруч
Поки ми тут
Поки ще потяг твій не прийшов
Поки є ти і є я,
Ми ділимо на двох
Одне спільне серцебиття.
Здається я досі кохаю тебе
але може це вже й не я.
Ти
© Copyright: Евгения Коллинз, 2014
Свидетельство о публикации №114091610107
Свидетельство о публикации №114091610107
Рецензии