Васiль Симоненко. Я зустрiчався з вами

Я встретил вас средь тьмы и будней грозных,
Когда огней багровых языки
Взлетали от земли ночной под звёзды,
И рвали небеса штурмовики.
Тогда вас люди называли псами,
Вы сапоги лизали у врагов,
Кричали «Хайль!» охрипшими басами,
И «Ще не вмерла» слышался ваш рёв.
Где вы прошли – там пустошь и руины,
И в ямах было тесно мертвецам,
Плевала кровью нэнька-Украина
В лицо фашистам и дрянным сынам.
Вы б пропили её уже, ей-богу,
Продали б нас, лишив родной земли,
Когда бы Украине на подмогу
С востока не вернулись «москали».
Теперь вы вновь, стянув потуже кости,
Торгуете, ведь разум ваш ослеп.
И новых палачей зовёте в гости
На сало украинское и хлеб.
Вы будете скитаться по чужбинам,
Пока вас чёрт к себе не позовёт.
Но знайте, ще не вмерла Україна,
И не умрёт!



Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!