Я рвусь неначе птах,
Крізь почорніле тіло.
Чому мене зустріла,
На своїх ти крилах.
Я рвуся у безодню,
Не в силах більш стояти.
Де б тіло розіп’яти,
Та й розміняти в сотню.
Де у повітрі лезом,
Скривавлене сузір’я.
Із ангелів всі пір'я,
Закрили як діезом.
І стало чорним небо,
І більш немає сили.
Зірки всі потемніли,
Неначе птах, я рвусь до тебе…
Я рвусь неначе птах...
© Copyright: Александр Васильченко, 2014
Свидетельство о публикации №114091400585
Свидетельство о публикации №114091400585
Рецензии