… Я прошу – Ти даєш. Але що? Не збагну я.
Знаю тільки, що все йде за планом предвічним.
Тож, можливо, прохання промовлені всує?
На шматки роздирають мене протиріччя.
Здобуваючи силу, не знаю, для чого?
Я не чую Тебе, хоч твій голос не тихий.
Вже коліна болять, відвалилися роги,
І у серці шкребеться розбуджене лихо.
Це лукавий нашіптує дивні пророцтва?
Чи то справді вже ангели труби лаштують?
На події з небес не прислали свідоцтва –
Я свої передбачення не дешифрую!
Чим це діло скінчиться, я й гадки не маю.
Ні, брешу… Просто хочу, щоб я помилявся.
Але людство себе дуже зле почуває,
Хтось трусити, мов грушу, нас добре узявся…
12.09.2014
Не знаю
© Copyright: Александр Зубрий, 2014
Свидетельство о публикации №114091400214
Свидетельство о публикации №114091400214
Рецензии
Хто зна. Як би нам не хотілося охопити все своїм тісним розумом - марна справа. Аналізуємо лиш наслідки, шукаючи крайніх, бо не бачимо себе в майбутньому. Складно. Вірш - вартий.
Олег Омелянчук 21.04.2015 07:01 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 21.04.2015 07:01 • Заявить о нарушении
Доброго дня, шановний Олеже!
:-)
Дякую за оцінку.
:-)
З повагою,...
Александр Зубрий 21.04.2015 10:26 Заявить о нарушении
:-)
Дякую за оцінку.
:-)
З повагою,...
Александр Зубрий 21.04.2015 10:26 Заявить о нарушении