Домик, с улыбкой на юг

Будиночок, з усмішкою на південь ,
З очима, що прокинулись в бік моря,
Альтанка, що нагадує про Відень,
І хтось, колись, із кимось був тут поряд.
Будиночок, де вікна без фіранок,
Вітри гуляють вільно по оселі,
Давно зустрів тут хтось останній ранок,
Та є щось ніжне у просілій стелі.
В куточку де колись була ікона
Лишивсь рушник-що схожий на ганчір"я,
Тепер сюди ходити-заборона
І вже травою поросло подвір"я.
Колись же чаю тепла філіжанка
На когось біля припічка чекала.
Їх двоє, їм не спалося до ранку,
Тут свічка до світання не згасала.
На двох одна маленька таємниця
І ночі що від поглядів ховають.
Живі...Разом...А інше то дурниці,
Один для одного існують,бо кохають.
Їм требя дуже мало щоб прожити,
Без зайвого, без пересудів збоку,
Вона чудово вміла прати й шити,
Та й зовсім небагато з ним мороки.
З будиночка з усмішкою на південь
Доріжка пролягала до удачі
В альтанку ,що нагадує про Відень,
Хоча ніхто із них його не бачив.
На дверях хрест-мов захист від напасті,
Тут зайві оті всі прикраси й перли,
Під рушником, в кутку сховалось щастя,
Воно живе. Вони давно померли...

Фото: Олег Кругляк