В затійливий узір волсся біле звино,
Затійлива сама,в очах мирська печаль...
І до лиця їй сум,і блиск олександриту
І труднощів важка розшитая вуаль.
Ця жінка-парсіфаль,її боговорити
Як слід зуміє лиш художник чи скрипаль
Їй замалий Версаль,їй хочеться творити,
Їй хочеться летіть у невимовну даль.
Для неї можна жить,та тільки приручити
Жар-птицю вольову-відверта ірреаль.
Жар-птиця
© Copyright: Ксения Левак, 2014
Свидетельство о публикации №114091301307
Свидетельство о публикации №114091301307
Рецензии