Моя улюблена Полтава
Колиска багатьох людей,
Які століттями плекали
Красу незриму для очей.
І Котляревський тут створив
Свою чудову "Енеїду",
Початок новій мові заложив.
Я скучила і вже додому їду.
А як згадається Диканька,
Спливуть у пам'яті і Гоголя казки.
І чорт, й Солоха, про яких розповідала ненька,
Й історії Сорочинського ярмарку і пісеньки.
А тільки пісню заспівала,
З'явилася Марусенька Чурай,
Що полк Полтавський підіймала,
Який йшов в бій, щоб захистити край.
Повітря свіже, небо - синє-синє.
Он дівчина - Наталкою Полтавкою зовуть.
Тут так співають люди солов'їно,
Що звідусіль їх слухати ідуть.
Полтавська битва і Іван Мазепа...
Чи то герой, чи зрадник... хто як зна.
Краю історія на подвиги багата,
Душа Полтави як і дух безбоязна.
Макаренко виховував тут молодь,
І Короленко вслід за ним не відставав,
Аби не виріс ти в житті ким-небудь,
Всю душу Батьківщині віддавав.
Я так люблю свою Полтаву!
І краще неї не знайду.
Хай кажуть, що кулик своє болото хвалить.
Сьогодні у ві сні додому я прийду.
Свидетельство о публикации №114091208650