Живу в селе... Людмила Юферова

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2014/09/12/2648


Живу в селе…а мне бы долю лучше…
Какое там село – дерев приют!
На сердце давят всей громадой тучи,
Дух  – в перехват!..последний нерв мой рвут.

И ни души!.. и только в джунгли хмеля
Заплетены деревья и дворы…
Стреляет ветер, будто парабеллум,
И с хохотом срывается с горы.

И каждый день вплетает страх в округу.
Должно быть, обнулился белый свет…
И тени мёртвых, может, с перепугу,
Лишь мне одной хотят вглядеться вслед.

Как дальше жить мне? Убегу! Покину!
Тут сто веков заходятся в тоске.
И даже сон здесь с запахом полыни –
Такой тревожный – на моей руке…

Внезапно солнце появилось в хате –
И ветер улетел к себе домой…
Наемся яблок да пойду копать я
Свой огород…ведь он кормилец мой.

Оригинал:

Живу в селі… За що така покара?
Яке село – лиш прихисток дерев!
На серце тисне обважніла хмара,
Спиняє дух і рве останній нерв.

Ані душі! І вулиця у хмелю,
Заплетені дерева і двори…
Стріляє вітер градом децибелів
І з реготом зривається згори.

І кожен день тут бродять страх і лихо!
Здається, обнулився білий світ!
І тіні мертвих, злякані і тихі,
Мені одній вдивляються услід.

Як далі жити? Утечу! Покину!
Тут сто віків заходиться плачем!
Тут навіть сон із запахом полину –
Такий тривожний і болючий щем…

Аж раптом – сонце лащиться до хати,
Утік до будки вітер від пригод…
Наїмся яблук і піду копати
Свій годувальник – змучений город.