И ты мне сделалась запретной перевод на украинский

* * * (Николай Позняков, http://witkowsky.livejournal.com/31464.html)


И ты мне сделалась запретной,
Струя кипучего вина!
Твоею влагой искрометной
Уж не налить бокал заветный,
Не осушить его до дна.
Простите, шумные тревоги
Веселых дружеских пиров!
К вам благосклонны будут боги;
А я, стоящий на пороге,
О вас заплакать я готов.
С вином – шумливее собранья,
Острее стрелы эпиграмм,
Свободней дружбы излиянья,
Любви пленительней признанья,
Вернее доступы к сердцам.
Как часто пьяного Амура
В вине за крылья я ловил,
Как часто день, прошедший хмуро,
В чаду вечернего сумбура
Великолепным находил!
И вот, пришла пора иная:
Былые неги забывай;
Прощай, о пена золотая,
Прощайте, янтари Токая,
И кровь Бургундского, прощай!
Печален жизненный эпилог,
И сроки близятся в тиши, –
Пора! А ты, от Вакха пылок,
О Заяицкий, друг бутылок,
Мне эпитафию пиши!

Москва, 1914.

* * * (вільний переклад П.Голубкова)

І ти мені став непривітним,
Струмінь кипучого вина!
Вже іскрометність непомітна,
І повний келих заповітний
Не осушити вже до дна.

Вибачте, з галасом тривоги
Веселих дружніх тих умов!
До вас прихильні будуть боги;
А я, що вже коло порогу,
Про вас заплакати готов.

З вином – всі збори галасливіш,
Гостріше стріли епіграм,
І дружби виливи «вільніш, ніж…»,
В коханні визнання чарівніш,
Серця доступніше серцям.

Я часто п'яного Амура
За крила у вині ловив,
Я часто день, що був похмурим,
В чаду вечірнього сумбуру
Знаходив пишним, коли пив!

І ось, прийшла пора плюгава:
Колишні млості забувай;
Прощай, о піна золотава,
Прощай, Токаю міць і слава,
І кров Бургундського, прощай!

Сумний життєвий епілог,
І терміни повзуть в тиші, -
Пора! Палкий, як сам Вакх бог,
О, Заяїцький, друг пляшок, -
Вже епітафію пиши!