І все не те, і все чомусь не так…
І світ змінився, канув у безодню.
Таке пусте чомусь моє «сьогодні»…
А «вчора» не вернути вже ніяк.
Дозволь мені лишитись в тому дні,
Де ти ще ніжно дивишся на мене.
І я ловлю це дивне, незбагненне
Що так до серця врізалось мені.
Де кожен день з тобою – ніби мить,
А дні без тебе – пустка і в’язниця.
Мені б хоч раз на тебе подивиться!
Нехай болить. Не страшно, що болить!
Я зараз щастя митями ловлю,
А міряю лиш згадками, думками…
І, як раніше, палко, до нестями,
Ти чуєш, я іще тебе люблю….
Вчора i Сьогоднi
© Copyright: Диана Майская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114091007841
Свидетельство о публикации №114091007841
Рецензии