Весь світ без тебе падає в немилість…
Ні блискіт зір, ні шепотіння трав,
Ніхто, ніщо… Усе кудись поділось….
Неначе раптом душу хтось украв.
Думки шугають, ніби спересердя,
І ранять, ранять серце, як ножі…
Я зараз дуже боляче відверта.
Збираю крихти, залишки душі.
Кому вони потрібні? Хтозна, хтозна…
І як тепер цю прірву перейти?
Апатія ну майже коматозна…
І сил нема. А треба далі йти…
Я вільна! Я тепер за небокраєм!
Втікай як хочеш – цілий світ без меж!
А крил нема. Я більше не літаю…
Дарма. Адже від себе – не втечеш.
Весь свiт без тебе пада в немилiсть...
© Copyright: Диана Майская 2, 2014
Свидетельство о публикации №114091007818
Свидетельство о публикации №114091007818
Рецензии