Побачимось у пеклі, друже мій.
Гадаєш мо', що нам не по дорозі?
Тоді бери костур дорожній свій
і не стирчи на цім проклятім розі.
Ти бачиш – три дороги звідціля.
Усі добряче втоптані ногами
і ниць душі пасує до лиця,
і тло життя уквітчано гріхами.
Одна веде прямісінько в тартар.
Немає душ, невинно потерпілих,
зате є безліч усіляких кар,
а ще катів, у ремеслі умілих.
Дорога, що наліво – то мара,
ілюзія величчя і корони,
немов ідеш, а все гора, гора
і усміх божевільної Мадонни.
Направо шлях устелений кістьми.
Надії тут покояться у Бозі.
У тих надіях ще живемо ми,
мов скарабеї в кінському "навозі".
А ти на перехресті небуття
усе до раю вгадуєш лазівки –
отак собі, без сліз і каяття,
та з ореолом навкруги голівки.
Побачимось у пеклі, друже мій,
бо іншого путі цей світ не знає.
Бери суму дорожню, посох свій
і хай тобі недоля помагає.
Увидимся в аду
© Copyright: Олехо, 2014
Свидетельство о публикации №114091004410
Свидетельство о публикации №114091004410
Рецензии
Стихи-то конечно, Олехо...
Но всегда нам кажется, что путь - только один.
Сейчас дам ссылку на одно весёленькое (если не удалили ещё))).
Дон Серхио 11.09.2014 02:46 • Заявить о нарушении
Но всегда нам кажется, что путь - только один.
Сейчас дам ссылку на одно весёленькое (если не удалили ещё))).
Дон Серхио 11.09.2014 02:46 • Заявить о нарушении