"Межа" ("Черта")
Душу давит нам не листьев олово.
Что не удивительно, себе
Мы, порой, пускаем пули в голову
Закусив проклятья на губе.
Путь у каждого окончится могилою,
Каждому отмерена межа.
И струною оборвется сильная,
В муках жизнь прожившая душа.
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
МЕЖА
Давить душу не осіннє олово,
Тож не дивно, що самі собі
Ми пускаєм кулі часом в голови,
Закусивши зойки на губі.
Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа,
Де порветься тихою струною
Муками натягнута душа.
18.01.1957
Межа черта
© Copyright: Владимир Туленко, 2014
Свидетельство о публикации №114091001652
Свидетельство о публикации №114091001652
Рецензии