Війна і ворога, й свого, забили діти на тривогу,
серця оскалені в диму, і ненависть до свого ж народу.
Запалені чужим вогнем і мат лунає в рідну матір :
ми ЛНР ми ДНР! Гвалтуєм рєзво власну хату!
Під патронат кровавої орди, безбатченки сплелись під сонцем,
шакал, бєс, чорт в руці, оскалені на власну матір.
Лунає постріл у бійця, впадуть на землю краплі крові,
І очі звернені до раю – За Україну і за волю.
Свої запалені серця сини віддали без тривоги.
Від бєса, зрадника, чорта смерть українського бійця,
Брати нам різали серця під патронатом орди історій.
Ми днр, ми лнр - з земель чужих прийшли нечисті.
Ви нечистоти їх пили і проклинали власну хату.
Тепер і ви нам не брати, тепер вона не ваша мати.
Тепер вона вас прокляне, за вбивство рідного солдата.
Сини її, її ж вогнем вас разом з бєсом поховають.
В її ж землі ви згниєте, безслідно, зрадником і катом.
В йна ворога, й свого, забили д ти на тривогу
© Copyright: Зоряна Русова, 2014
Свидетельство о публикации №114090907459
Свидетельство о публикации №114090907459
Рецензии