Перед мной...

Переді мной дорослий зовсім чоловік,
Стоїть і мнеться, як молОдчик,
В очах застигли мабуть вже навік
Чортяві іскри. Вилитий горобчик.
Прийшов і втік. -Чого дзвонив у двері?
-Вже мабуть піздно. Я піду.
-Чого тоді сидів у сквері
Години дві, я бачила,... як на біду.
То... отже, чОго ти хотів?
-Я бачу в тебе ...гарний вирос хлопець
Як звуть? І скільки йОму? Років сім?
-Зовуть... як тебе, нумо іноземець...
Заходь до нас, як раз спекла пиріг.
-А вдома чоловік? Я мабудь зайвий
-Він на роботі, скоріш перетинай поріг,
Бо дує. Ов-ва в тебе волос є білявий.
-Щож, час не в зад, вперед біжить...
-Давненько я тебе не чула
-Пробач, і часу не було зайти.
-А ти змінився всеж, бо як малою бУла
То пам'ятаю був повеселіш...
Що сталося з тобою, милий,
Та чи далеко занесло в світи?
Чи пам'ятаєш перший мій пиріг горілий?
-Га? Я пам'ятаю. Все я пам'ятаю
-То від чогО ж ти зажуривсь?
-Я ... все гадав, що ти мене чекала
-А я й чекала, тільки дух мій підкоривсь
Тій думці, що ніколи вже тебе не буде поруч
Бо думала, нема й на світі...
-А згадувала? Що я таке говОрю... в тебе чоловік. Пробач
-Постійно, спершу. Але побут, діти.
Коротше- було задля чОго жити.
-Я бачу все у тебе добре, сім'я.. Робота?
В мене все не так. О! я забув... ось квіти
Твої улюблені. Я пІду, ти уся в турботах...
-Як хочеш, йди... а все ж... мені приємно.
От сміхота, згадала, тебе як називала "мій голубе"
-Чого на час все поглядаєш?(у двЕрях)отже... це взаємно
-Стій, що?... (зі сходів, вже далеко)-Я іще люблю тебе.