Я дівчинка вічно із зошитом і ручкою.
А ти все жарти ліпиш всім.
І може я ще буду її дружкою.
У королівстві любім тридесятім.
Ти, невгамовний водночас спокійний.
А в мене й клепок не знайти.
Я знаю, серця в нас порівну.
Окремо щастя не віднайти.
Ми пекло і той рай один для одного.
Таке не допустимо на землі.
Ти хоч скажи мені, чого я собі думаю?
Чого мовчу, коли багато слів в мені?
Бач, гордість заминає почуття...
Але не довго так і збожеволіти.
Впаду я в озеро думок твоїх, одна.
Знайду дорогу по звуку твого серцебиття.
Наразі залиши мені хоч посмішку.
Таку легку, і "з розуму" - мою.
Для тебе ж я нічого не посмію.
Бо я тебе занадто аж люблю.
я тебе - занадто, бо ти мене - з розуму
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114090804657
Свидетельство о публикации №114090804657
Рецензии