Війна серед пустелі та серед думок,
І ворон часу поступово дзьобає роки,
Бетховен геній, вище тільки Бог,
А ми лиш смертні, що чекають волі.
І в смутку осені, що падає з тополі,
Ми ловимо натхнення давніх днів.
Згадай, країно, всіх своїх синів,
Що за твоє майбутнє пролили охоче
Свою гарячу кров. І вдень, і внОчі,
Були готові захищати твій кордон.
Бачиш ці зорі, море, квіти, сонце?
Це все твоє, хоча й не назавжди,
Даруй їх, користуйся чи здавай в аренду,
Але ніколи їх не продавай,
Бо на землі знаходиться твій рай,
В кофейній гущі неба ти не знайдеш долі,
Лише коли навчишся справжньої любові,
В душі своїй позбудешся сміття,
Тоді почнеться перший день твого життя.
В йна серед пустел та серед думок
© Copyright: Николай Прохоренко, 2014
Свидетельство о публикации №114090506673
Свидетельство о публикации №114090506673
Рецензии