Піду туди де хвилі зможуть,
Вмить заглушити всі слова.
І не повернусь я у вчора.
Туди де вщухли почуття.
Нехай бездушно, так раптово.
Розбило хвилею мене.
І сіль на ранах випадково.
Вмить нагадала, що я - є.
Спокій вмить знайшов мене.
Крик чайки ніби моє все.
Лиш люди десь далеко мліли.
Порівняно з небом, вони чуже.
Ніби русалка шаленію.
Від наближення кораблів.
Я розумію все це мрія.
Якогось янголя, серед Богів.
Ось вийду з моря, відчую холод.
Поїду в город, де все - чуже.
Настигне осінь, нас всіх запросить.
У інший вирій, в новеньке - все.
***
© Copyright: Марина Юневич, 2014
Свидетельство о публикации №114090505633
Свидетельство о публикации №114090505633
Рецензии