Мiсячна соната

Гуси-лебеді дл Місяця летіли,
Попливти у світлі місячнім хотіли,
Серед зірочок хотіли політати,
На віночок ясні зіроньки збирати.


На Чумацький Шлях дивлюся:
                гаю-гаю,
Чумаченька там давно вже виглядаю.
Та немає чумаченька,забарився,
Возом зоряним далеко покотився.


І ходжу я,лугом зоряним блукаю,
Свою зірку,свою доленьку,шукаю.
Тихо плине вкруг Землі — Небесне Море.
Де ти,зіронько моя,моя ти доле?


Не знаходжу,що шукаю,що чекаю...
У прозорий човен Міцсяця ступаю:
Вітер Сонячний напне його вітрила,
І душа моя свої розгорне крила.


Я відходжу,відпливаю,відлітаю,
Я життя своє у Всесвіті шукаю...
Ви на Землю повертайтесь,Лебедята,
Нам з Землі -
                Туди нічого не забрати!



 Через Космос -
                Землю зіркою побачу.
Може,ще за нею,рідною,заплачу.
І питатиму через Небесне Море:
Може,ти це -
                моя доле,моя зоре?


          Квітень 2000 р.