Любі українці,
Важко вам писать з чужбини
Та буть с цим листом наодинці,
За ґратами-не навпаки.
Не куштую я хліба чужого,
Не шаную ворожих Богів
Хоч відрізані стежки додому
Для мене,та браттев моїх.
Не чекайте,та не сподівайтесь,
Почути наші втомлені кроки
Ви дівчатка коханi тримайтесь,
Ви хлоп'ятечка бийтесь без втоми.
Чавiть босоніж кровопивців,
Та оспiвуйте славу козацьку
Ми ж залишимось тут наодинці,
Та помрем зовсім не зненацька.
Намул у душі залишився,
Що не вибачив та не пробачили
Я б попив зараз нашу водицю,
Та у середу будуть нас стачувати.
Не залякаєм честь на чужбині,
Навіть в предсмертний наш час
Жаль цей лист дорогі українці,
Ніколи не дійде до вас.
Письмо украинского осужденного
© Copyright: Руслан Сергеевич Пушкин, 2014
Свидетельство о публикации №114090405897
Свидетельство о публикации №114090405897
Рецензии