Налякала нас осінь у серпні дощами,
Принесла з прохолодою звичний вже сум
Та й поділась кудись, наче граючись з нами,
Чи сховалась, злякавшись безрадісних дум.
Тому й вересень юний дарує нам знову
Ясні промені сонця і зелень трави.
Хоч давно проминули ми літню Покрову,
Та серпневе тепло ще ятрить в синяві.
Тож втішаймось дарунком примхливої долі
І звільняймо від хмар наших душ небосхил...
Шлях у нас непростий ще до справжньої волі,
Набираймося ж, друзі, спокою і сил.
Напугала нас осень дождями...
© Copyright: Александр Афонин 4, 2014
Свидетельство о публикации №114090402984
Свидетельство о публикации №114090402984
Рецензии