Сопiлковий край
Затих твій сопілковий край.
Затих... Немов перед грозою.
Вікно вмивається сльозою -
шумить дощОвий водограй.
Та й він затихне. Не шелесне
звірятко. Вщухли солов'і.
Замовкли. І пісні своі
забули...
Може - й не воскресне
дрімотний спокій той... Хтозна?
Прийшов з війною "брат" вчорашній.
Прийшов той "старший".
"Громкий бражник".
Але ж... чи брат прийшов?
Війна...
Червона з білим - вишиванка
твоя не мелькне вже - в гаю.
І... якось дивно - солов'ю:
на тебе - в камуфляжі, зранку...
... сопілку лиш з собою взяв.
Як пам'ять про життя ліниве.
Під берцем - човкотіли сливи...
Не встиг зібрати - ждуть "друззя"...
В один кінець. Не хрусла гілка.
Пішов - без сліду. В майбуття.
Лиш...БУРА вишиванка та...
ЗалИшилась. І ще - сопілка...
І все... Мовчить дубовий гай.
Навіщо? Хто його там знає...
Вже та сопілка не заграє.
Бо смерть прийшла.
Прийшла . Прощай...
Свидетельство о публикации №114090309030
Пішов - без сліду. В майбуття.
Лиш...БУРА вишиванка та...
ЗалИшилась. І ще - сопілка.."
Да что Вы, как такое может не затронуть?!.. Я просто тогда ещё не прочла это... Потрясающее стихотворение!..
Кстати, простите за подсказку: там в названии буковка пропущена...
С уважением и пожеланием Добра.
Соломинка Твоя 05.09.2014 22:25 Заявить о нарушении
Парень Из Преисподней 05.09.2014 22:39 Заявить о нарушении