Сніги.
Сніги.Такі вже довгожданні.
Немов би засуха та прагнула води,
мов поцілунку того що в коханні,
мов сльози радості і зустріч з нікуди.
Осліплені тим сяйвом невблаганним,
Зворушують й захоплюють в цей час.
Скоріш торкнутись на хвилиночку ми прагнем,
Але зникають і ховаються від нас
В долонях. Не збагнути не впіймать,
Лиш милуватись і літать.
Так, так, літать з гори в санчатах
Й нестись кудись несмов хлоп»ята...
Ось, ось весна сніги, нейдіть!
В санчатах радість нам везіть!
І сміху повен повен віз везіть
Так хочеться, щоб сніг привіз.
Та тільки сонечко проблисне,
пригрів бабусю знов у бік,
із стріхи щось там мокре бризне,
то плач, не плач, а сніг вже зник!
21.02.2012
Снег
© Copyright: Анна-Светлана Бондаренко, 2014
Свидетельство о публикации №114090308194
Свидетельство о публикации №114090308194
Рецензии