Ранок, крила, дощі та кава -
Місто зранку на привид схоже.
Ти - остання його застава.
В біса бути отак не може!
Тільки крапка на гугл.мапах,
Лиш один абонент в мережі -
Але місто твій теплий запах
Пам'ята й за тобою стежить,
Тріпотить золотавим світлом,
Обійма візерунком вулиць...
Розмовляю з південним вітром.
Дізнаюсь: що наснилось- збУлось.
Я - хижак, і немов тварина,
Я боюся вночі багаття.
І є місто. Є ти - людина.
Це так складно і так багато!
Як мені сперечатись з містом?
Я не маю такого права.
Я шукаю тебе за листям,
Розуміючи: марна справа.
Місто скорить мене без битви.
Все повторить наступний ранок.
В мене буде натхнення жити:
Кава, крила й примарний ганок.
3 вересня 2014
Примарне мiсто
© Copyright: Ванир, 2014
Свидетельство о публикации №114090307534
Свидетельство о публикации №114090307534
Рецензии