Лiнiя долi

Магічна сила нитки життя
Зробила світлим небуття.
Хаос забувся, зник невдало,
Подекуди в життя зухвало
Безладдя лізе гонорове.
Сміття і доля підсипає,
Не зла, вона добра бажає!
На смугу падають відходи,
Творити долю – це брудна робота!
Та кожному своє, і повсякчас
Моїй роботі заважає час.
Життя спливає точними годинами,
Хвилинами, подекуди секундами.
Годинник збився вірний
І вже не йде розмірено.
На циферблаті стрілки,
Мов невгамовні ручні білки,
Крутять колесо фортуни,
Шукаю завжди щастя руни.
Навздогін часу мчить дитинство,
Біжить щодуху,
Та все більша відстань.
Везіння є! Та невелике.
Щастя  є! Воно – безлике.
Ось вкотре дихаю все глибше,
Свою долю відчуваю більше.
Не так вже й важко йти вперед.
І час зупиниться в момент
Для мене. Треба тільки пам’ятати
Своїх батьків: тата й матір.
 
Отож, я все-таки дитина,
Іще юнак, ще молода людина!
Життя не зовсім поряд з часом,
І я створився не тільки з м’яса!
Хтось заклав у тіло душу –
З любов`ю в серці гори зрушу.
Моя лінія на чистому полі,
Крокую я життям поволі.
На смугу падають відходи,
Творити долю – це брудна робота!