Дощ...
Краплини сліз стискають очі
Мені казали:- Не прийде …
Та серце вірити не хоче.
Щось трапилось? Чому все так,
Чому така дівоча доля ,
Чому в середені ніяк?
Серед життя,як серед поля.
Самісінька серед людей…
Поодиноких та похмурих.
Під пильним поглядом очей,
Що так по материнські журять.
Стискає думки сірий дощ.
Змиває пил та погляд літа.
І морок вечора впродовж,
Скрадає постать сумовита.
Свидетельство о публикации №114090300694