Рейки, шпалi...

Рейки-рейки, шпалі-шпалі, потяг їхав далі, далі…
У вікні останнім постать, від’їжджаючи, не просить
Ні чекати, ні шукати. Збайдужілий погляд ката
Не тримається за віти, забуває море, літо…

І мене у сукні білій, сірі очі, гарне тіло…
У душі то грім, то злива… А кохання є зрадливе?
Мокрі рейки, мокнуть шпалі, той не встояла, невдала,
Та камінням здерла шкіру, біле плаття стало сіре,

Каблуки зламались й нігті… Ноги в руки – бігти, бігти!
Там  чекають мама, тато,  пригорнуть мене – розтяту,
Відігріють добрим словом… І чекатиму я знову!
Як не б’є кохання в груди, та любити серце – буде!

Бо любов – липка  цукерка! Чи ж бо чортик з табакерки:
Кнопку тиснеш – зляк і зойкіт, далі сміх, що лізе боком –
Не дарують гарні квіти! Дочекалася  й жалітись
Недоречно, хоч брутальний, розкидає все у спальні,

А лягаєш поряд тишком, швидко двох ковтає ліжко,
Слів та пестощів чимало, і до ранку ми пропали!
Чи любов хіба це? Чортик! Із душі-валізи в соте
Вилізаю… Хай омана! Тільки я не перестану

Посміхатися надії (цю дрібничку - я ж умію)!


ОНЛАЙН-ПЕРЕВОДЧИК))

Рельсы-рельсы, шпалы-шпалы, поезд ехал дальше, дальше.
В окне последним фигура, отбывая, не просит
Ни ожидать, ни искать. Охладевший взгляд палача
Не держится за ветви, забывает море, лето. 

И меня в платье белом, серые глаза, красивое тело.
В душе то гром, то ливень. А любовь изменчива?
Мокрые рельсы, мокнут шпалы,  не устояла, неудачная,
И камнями содрала кожу, белое платье стало серо

Каблуки сломались и ногти. Ноги в руки – бежать, бежать!
Там  ожидают мама, папа,  прижмут меня – распятую,
Отогреют хорошим словом. И буду ожидать я опять!
Как ни бьет любовь в грудь, а любить сердце – будет! 

Потому что любовь – липкая  конфета! Или чертик из табакерки:
Кнопку жмешь – испуг и вскрик, дальше смех, который лезет боком, –
Не дарят красивые цветы! Дождалась  и жаловаться
Некстати, хоть грубый, разбрасывает все в спальне,

А ложишься рядом втихую, быстро двух глотает кровать,
Слов и пестований немало, и до утра мы пропали! 
Любовь ли разве это? Чертик! Из души-чемодана в сотый раз
Вылезаю. Пусть обман! Только я не перестану 

Улыбаться надежде (эту мелочь - я умею))!