Шон Маклех - Карандаш в руках

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха
«Олiвець в руках»*
http://www.proza.ru/2013/08/27/1563

                «Тебе не надоело каждому сниться.?»
                (Арсений Тарковский)

Сон. Иной раз облака воробьиного цвета
В неба марево, как в кино проецируются,
Неизвестно блуждаешь ты где-то, птица
Дряхлая... с облетевшего дерева предков:
То ли в мире, чьё имя — «реальность»,
То ли в снах черепахи чёрной,
Где нередко затеряна радость.
Ты забыл, что зеркало — двери
Меж двух снов водяной полёвки,
Что разбито тобою, неловким,
А потом нарисовано дерево —
Там, где место осталось пустое.
Ты блуждал средь лесов,
В которых, кроме мёртвых деревьев, — небо,
Где-то с вороном ты вёл беседы;
Он из всех человеческих слов
Знал одно лишь на всё ответом — «небытие».
Ты подумал: «Сладка так прохлада —
В той его без конца пустоте,
Там — в колодезной глубине,
И в приятной её черноте» —
Мишка, туго набитый ватой.
Игрушка детская, вполне.

_________________________________________

*Шон Маклех
«Олiвець в руках»
http://www.proza.ru/2013/08/27/1563


                «Тобі не докучило кожному снитись…?»
                (Арсеній Тарковський)

Сон. Коли хмари кольору горобців,
То марево, як кіно, проектується в небо.
І не знати, де блукаєш ти –
Старий птах на сухому дереві предків:
Чи то в світі, який називають «реальність»,
Чи то у журливих снах чорної черепахи.
Ти забув, що дзеркало – це двері
Між двома снами водяного щура.
Ти розбив дзеркало
І намалював на стіні дерево
Там – де лишилася порожнеча.
Ти блукав лісом
В якому крім мертвих дерев небо,
Ти розмовляв з круком,
Що вивчив з усіх людських слів
Тільки слово одне – «небуття».
Ти подумав: «Як солодко
У його нескінченності,
У його глибокому колодязі,
У його м’якій чорноті…»
Ведмедик наповнений ватою.
Дитяча іграшка.