Осінь прийшла, і летять журавлі
Високо в небі, до краю землі.
Знову покинули рідний свій край…
Може, на зиму летять вони в рай?
В небі холоднім, сховавшись в імлі,
Літо з собою несуть на крилі.
Пісню сумну безупинно курличуть,
Ніби когось із землі вони кличуть.
Їм не потрібні сніг та морози,
Осінь за ними проллє свої сльози.
Вітер холодний дме їм під крила,
Як у пернаті срібні вітрила.
Летять журавлі через ріки й поля,
Буде скучати за ними земля.
Листя осіннє злітає в блакить,
Немов за пташками хоче летіть.
Ось промайнули над рідним селом
І на прощання махнули крилом,
Тінь полишили на скошенім житі
Й зникли птахи у прозорій блакиті.
***
© Copyright: Виктория Панфилова, 2014
Свидетельство о публикации №114090107547
Свидетельство о публикации №114090107547
Рецензии