Дмитро Славич - Нi слова в рядок

Ни  слова  в  стихи,  и  пусть  про  минувший  вечер
Напомнят  дожди  мне  и  розовый  аромат.
Хотел  бы  забыть  лукавые  нежные  плечи,
Твой  бархатный  взгляд  и  талии  дивной  охват.

Хотел  бы  забыть… Глаза - как  глазницы  шторма,
И  стонет  разбитое  сердце,  не  скажет:  «Стой».
Давно  бы  забросил,  смолю  сигарету  снова
И  в  хаосе  утра  я  вновь  принимаю  бой.

Голубка  моя,  ты  забыла,  как  я  обнимаю,
И,  в  ночь  занырнув,  целуешь  чужие  уста.
Твой  номер,  в  надежде,  опять  и  опять  набираю,
Но  голос  железный  внушает,  что  сеть  пуста.

И  пусть  всё  излечит  время,  но  остаются  раны,
А  дождь,  разгулявшись,  синь  неба  сумел  накрыть,
На  нашей  аллее  лопочут  чужие  каштаны.
И  только  роз  запах  меня  остановит  вмиг.


Оригинал стихотворения Дмитро Славича:


Ні слова в рядок, нехай про минулий вечір
нагадує дощ і терпкий аромат троянд.
Хотів би забути лукаві і ніжні плечі,
і твій оксамитовий погляд, і ніжний стан.

Хотів би забути, та очі здіймають бурю,
і стогін в розбитому серці не каже: "Стій".
Давно ніби кинув, та знову нервово курю
і в хаосі ранку приймаю черговий бій.

Та ти, моя пташко, забула мої "кохаю"
й пірнувши у ніч ти цілуєш вуста чужі.
Хоч вкотре в надії я номер твій знов набираю,
та все ж розумію: для мене "нема мережі".

І хоч все лікують роки, та лишаються рани,
а дощ затуляє небесну пусту блакить,
на нашій алеї тріпочуть чужі каштани.
І тільки троянди спиняють мене - на мить.

Папка 23 - стихотворение 117