Колокольня Дзвiниця

Татьяна Майданович

КОЛОКОЛЬНЯ

Душа поэта – колокольня,
Бессменный Духа часовой.
В ночи почувствует невольно
Слова с Небес, прияв собой.

Бедой и радостью разбудят,
И зазвучат за небосклон,
И долетят туда, где люди
И свет любви в сердцах зажжён.

Всех, кто добром обеспокоен,
Утешат, бодростью дыша…
Нет, не одна моя душа,
А лишь одна из колоколен.

15.07. 2014/Перевод с украинского Василя Дробота 26.07.2014
               
 
Тетяна Майданович

ДЗВІНИЦЯ

Душа поета – як дзвіниця,
Незмінна духу вартова.
Вона відчує… Їй не спиться,
Коли з Небес зійдуть Слова.

Вони її вночі розбудять,
За овид з нею зазвучать               
І долетять туди, де люди,
В яких любов горить в очах.

І втішать їх сердець неспокій,
І додадуть бадьору міць…
Моя душа – не одинока,
А лиш одна з таких дзвіниць.
15.07. 2014


Рецензии