У квiтку бiлу

У КВІТКУ БІЛУ
Битви не тільки в картинах доносить ефір –
Болі ми вловлюєм із далини почуттями.
…Просять солдати зброю, і воду, і мир.
Хлопці, тримайтеся! Друзі і рідні, ми з вами.

Зеленопілля, Шахтарськ і Луганськ, Іловайськ:
Смерчі вогненні, хвостаті ракети-комети.
Б’ють і по нас вони, хлопці, не тільки й по вас –
Танки російські, «Град», «Ураган», міномети…

Палить повіки безсоннями ніч у вогні.
Можна затиснути вуха від грому руками,
Душі від смерті де ж нам заховати в ці дні,
В мить, коли тіло в траншеї рятунку шукає?!

Глибше за видиме все це
Враз озивається серце:
«Ось у моїм верховітті,
В ніжному вічному світлі,
У КВІТКУ БІЛУ – душу сховай!»
Світлом Любові премирним,
Силою мудрої віри,
Господи, не покидай!
Плоть стане врешті землею,
Вернеться знову до глею,
Ну а душа до Небесного світу
Зможе з летовища серця злетіти.

Шле Сам Господь Світло це – крізь гріхів сліпоту.
На літачку паперовім записую слово до мужніх –
Тих, хто сьогодні на службі, в окопах чи на блокпосту:
«У КВІТАХ БІЛИХ, в серці, – спасайте душі!»

Інший ніхто не хранитиме наші сади:
Мусите, хлопці, міцніше тримать автомати;
Глибоко в серці немає неправди й біди,
Там свої душі – У КВІТКУ БІЛУ! – треба ховати.

Просто із рук діточок
Вилетів цей літачок;
Світлі слова підібрав –
Крильцями нам помахав,
Миттю здійснив політ
На український Схід.
Там білі рядочки Любові
На літачку паперовім –
Стали червоні від крові.
Летять молитви по Україні,
Схилилась мати при домовині:
– Сина убили!..
– А де ж ти будеш дитя ховати?
Куди зібралася за ним із хати?!
– У КВІТКУ БІЛУ!!!     28-30.08.2014 р.    Тетяна Майданович