Шкiльному товаришевi

 Знаеш мене друже ти з дитинства
 I тебе я знаю стiльки ж лiт -
 Через сорок рокiв ми зустрiлись,
 Постарiли ми, i цiлий свiт.

 А я тебе в школi памятаю,
 Рижий був, та трохи шипiляв
 Не помiтно роки пролетiли
 Як i я ти сивим уже став.

 Став ти вже солiдним чоловiком
 Василем Iвановичем став -
 I, що бачитись ми довго так не будем
 З нас нiхто ще того i не знав.

 Ось i зустрiч, через сорок рокiв...
 Ми за столом, уже не хлопчики з тобою
 Валерiем Петровичем мене ти звеш
 А я в дитинство, бажаю дотягнутися рукою.

 Менi здаеться, що немов це сон -
 Я бачу знову, нашу школу та дитинство
 I нашi шкiльнi роки, що пройшли,
 Що залишили нам свое единство.

 I тi роки, не повернути вже назад -
 Тiльки вiдлуння вгадуються звуки
 Вже ми батьками з тобою поставали
 I хай щасливими в нас будуть дiти, внуки.

 Тепер частiше нам треба зустрiчатись,
 На серцi молодiсть у нас нехай не вяне
 I ми з тобою випем, поговорим
 I ти розкажеш менi знову про Бiляни.