В останній із днів цього неспокійного літа,
Що нас розтрощило і не спромоглося зліпити
Докупи, одначе надії на світло не вкрало,
Я хочу сказати, що літа було не замало.
Його було вдосталь, як яблук, ожини та вишень,
А серпень іще за двері, всміхнувшись, не вийшов;
У вухах гуде бджолою відлуння концертів;
Ми досі живі, так само відверті та вперті…
То що сумувати; завчасно на тишу хворіти?
В нас ще один день цього безкінечного літа.
31.08.14
31. 08
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114083105600
Свидетельство о публикации №114083105600
Рецензии