Сестричко моя! Москвичко!
Гарматний обстріл затих
Записочку невеличку
Тобі я пишу, наспіх.
Хіба ти не знаєш люба
Твій син загрався в війну
Народ наш без жалю губить
Клепає брату труну.
Стурбована я, печальна
За діток, рідню близьку
Чому ж твій син так безжально
Руйнує долю людську?
Кремлівське нестримне військо
Спалило село до тла
Там наше пройшло дитинство
Родина наша жила.
Від тебе немає вістки
Уже я вкотре пишу
Благаю, повір хоч трішки
Сестричко, я не грішу!
І знову штурмують гади...
Прощай, бо світла нема
За вісточку буду рада
Чи ти здорова сама?
30.08.2014
Лист
© Copyright: Любовь Кононенко-Грицюк, 2014
Свидетельство о публикации №114083006568
Свидетельство о публикации №114083006568
Рецензии