З глибин віків і гордо, й величаво
Встає легендами овіяне ім’я.
Минуле – сон, але сліпа змія
Не отруїла доблесті і слави.
(Василь Симоненко)
Сліпа змія уже відкрила око…
По всій країні – нашесть змієнят.
З глибин віків гадюки одноокі
Отрутою чужинською гримлять.
Майбутнє – сон, минуле – це відлуння…
Легендами овіяне ім’я
Вбиває неабияка змія…
І гине Русь від свого повнолуння.
Син Перуна, ти довго спиш без тями,
Неначе Київ вижив із ума…
Де гідність України? Що це з нами?
Та що ж це з нами, люди, усіма?
Нашесть
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2014
Свидетельство о публикации №114083002437
Свидетельство о публикации №114083002437
Рецензии
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.