Бескрайняя тишина Пер. Маргариты Метелецкой

Перевод с украинского


                "… и сидит справа от Отца,
                и снова придёт со славою судить живых и мёртвых,
                и Его Царству не будет конца…"               
                Из Символа Веры


               
                "Чем дальше отдаляемся от Бога,
                От пониманья цели и пути,
                Тем чаще мы пытаемся убого
                Животный страх в себе перемогти.

                Но этот страх становится изгоем
                И безвозвратно тает на меже,
                Когда к нам с первозданной тишиною
                Приходит очищение душе."

                Анатолий Матвейчук

Вновь тишина бескрайняя, как милость,
Во мне вдруг долгожданно поселилась.
Грусть, сдавшись ей, куда-то испарилась,
С ней - всё обидное, что на сердце ютилось,

Что мучило рассудок неустанно,
Свет застило и заливало мраком …
И, выбив пробку, джин грозился страхом:
– Какой бедой порадовать Вас, «панно»?

Казалось – бездна поглотит сегодня …
Сны дикие  надежды хищно рвали…
Страданья бесконечностью пугали…
Но шла на помощь мне Любовь Господня!

И вновь – дары в круженье  звёздно-млечном…
И Царь Царей – на Царстве бесконечном… 



Оригинал
Безмежна тиша
Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2014/02/25/5129

            "...  і сидить праворуч Отця,
            і вдруге прийде зі славою судити живих і мертвих,
            і Його Царству не буде кінця..."
                З Символа Віри

"Чим далі ми відходимо від Бога,
Від розуміння Шляху і Мети,
Тим більше озираємось убого,
Не в змозі власний страх перемогти.

Та є одне для страху найстрашніше :
Невідворотна мить на тій межі,
Коли приходить предковічна тиша
Як музика очищення душі "

                Анатолій Матвійчук

Безмежна тиша як безмежна милість
У серці оселилася нарешті...
Гіркі думки здалися при арешті,
Що безборонно зграями юрмились...

І таврували мозок безнастанно,
Зашморгували світло, лляли морок -
То джин зухвалий вибив з пляшки корок -
"Яких ще шкод Вам заподіять, панно?"

Здавалося - розкрилася безодня...
Сни дикі хижо краяли надії...
Не вірилось, що край є веремії...
Але на поміч йшла Любов Господня !

І знову - подарунки незліченні...
І Цар Царів - у Царстві нескінченнім…