За парканом

Я народився за високим парканОм, і все життя своє прожив під мирним небом,
І ковбаса була, і масло, і вино, – для щастя повного нам більшого й не треба.
Та «камандіри» наші завжди «впєрєді», – за парканом вони усі вже побували,
І те вікно, що ми забили назавжди, вони для чогось знову прорубали.

Нам їсти вже дають через вікно, – ми з'їли все, що в нас росло попід ногами,
А ті,що там живуть, за парканом, своїх малих дітей лякають нами.
Та «камандіри» наші завжди «впєрєді», – за парканом свої сховали капітали,
А ми охороняєм рідний дім, щоб, не дай бог, у нас чого не вкрали.

Та «камандіри» наші завжди «впєрєді», і їх тримають теж за парканами,
А нам не дозволяють підійти, щоб ми не заглядали між дошками.
А за штурвалом, – «рідний» капітан, хоч ми його собі й не обирали…
І я віддам свій голос за паркан, бо то єдине, що ми з вами збудували.

Нам добре жити за високим парканом,
Нас оточили в три ряди колючим дротом,
Якби Петро не прорубав оте вікно,
То через що б ми нині лазили в Європу?

20.03.1991