Голки стрiл

                Земля кричить. Шинкують кров’ю війни,
                І падають занози від ярма,
                І лиш годинник холодно й спокійно
                Рахує дні, розтрачені дарма.

                (Василь Симоненко)

Рахуємо, розтрачені дарма,
Ці дні криваві божевільній січі.
І падають занози від ярма
Як голки стріл, що кидають в обличчя.
Настане час – годинник кров омиє…
І мирні дні почне країна мрій…
Вже почалось – вже підіймає вії
І оживає дух напівживий!
Це все було не раз уже насправді,
Та щоб не повторялося завжди,
Потрібно з’ясувати – в чим неправда
Такої української біди.

***
Растраченные нами задарма,
Считаем дни безумной этой сечи,
И падают занозы от ярма,
Как иглы стрел, что нам летят навстречу.
Наступит миг – часы омоет кровь...
Настанет мирный день – уже навеки...
Уже вот-вот и приоткроет веки
Угасший дух, чтоб возродиться вновь!
Мы можем много вспомнить – Бога ради! –
Но, чтоб не повториться никогда,
Чудовищную ложь должна от правды
Отсеять украинская беда.

                Поэтический перевод
                Владимира Сорочкина