Без пафосу скажу, по щірості,
Що землю нашу змалечку люблю.
У спокої і тихій ніжності
Несу до неї сповідь, говорю.
Так іноді буває боляче,
Незатишно і зимно на душі,
Не в радість і проміння сонячне,
І день тяжкий, хоч - плач, а хоч - кричи!
Іду на берег сивого Дніпра,
Або в жита сповідатись. Дивлюсь,
І вже відходять біди і жура -
Дала наснагу знов земля. Молюсь.
Без пафосу скажу...
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2014
Свидетельство о публикации №114082706486
Свидетельство о публикации №114082706486
Рецензии