Два корабл укр

Десь у самотньому морі,
Серед двох кораблів,
В чудовому просторі,
Моїх внутрішніх вузлів...

Як ти втомилася у морі,
Піди і вибери корабель,
Як світять зорі далекозорі,
Безмежне море забирає життя,-
В тусклі фарби акварель.

Та існує двоє кораблів,-
В якому люблять тебе,
В іншому без якого ти потопаєш.
Та чи знайдеш тут себе,
Чи тут тіло своє лишаєш?

Вибирай,безмежне море таке одне,
Яку велику силу воно має.
Воно тебе заживо ковтне,
В свою глубінь запросто все поглинає...

Та чи бачиш,як плачуть за тобою ті,
Які тебе люблять і завжди чекають,
Де завжди приймуть тебе такою,
Дивись,як вони потопають...

Та ти серед двох кораблів,
Не особливо вагайся.
Менше усіляках шепчи слів,
До другого вертайся...

Але там не люблять мене,
Там мене ніхто не чекає.
Божевільна,та відчуває щастя шалене,
Але ні,мене завсім не самотність лякає.

Тим,байдуже на мене,
Але я залишусь в тіні.
Та в них моє кохання втілене,
Як залишусь одна,намалюю любов на стіні.

Я просто буду поряд з тими,
Кого завжди так кохаю.
Вони для мене будуть найближчими,
В будь-яку годину на них чекаю...

А ніхто не прийде,
Бо я занадто наївна,
І навіть не підійде,
Бо я занадто божевільна.

Ця хвороба невиліковна,
Тягнутись до тих,хто не любить тебе.
Ця ідея-безперспективна,
Та це не мине...

Така любов для мене коштовна,-
Бачити щастя в інших очах.
Для багатьох жінок,воно неуявне,
Вони відчувають,-
Як їх постійно тримають на цвяхах.

Та от я вже тут на кораблі,
Капітан мені подає руку.
Як хороше мені,
Відчувати з першим кораблем розлуку.

Проходжу й чую,які ж вони говірливі,
Бачу всіх кого любила,
Бачу,які ж вони щасливі,
Відчуваю знайомий погляд,який дражнила.

Пройду далі,
Сяду в спокійному кафе,
Роздивлятимусь усі деталі,
Бачитиму як хтось справді живе.

А мені тепло,
Ніч,мінус два,майже зима.
Візьму чашку кави неквапло,
І дивитимусь на все "розкритими" очима.

Вони одразу ж пізнають мене,
Та ніхто не звертає уваги.
Як завжди-обличчя усміхнене,
Та в кожного з них свої розваги.

Яку має швидкоплинність життя,
Сидячи тут,дивлячись на ваше щастя.
Тепер це частина мого буття,
Можеш вважати це-за безчестя...

На мені мій улюблений чорний піджак,
Переді мною всі,кого я люблю,
В руках-почуттів рюкзак,
Коли вони поряд,віддам належне цьому кораблю.

Березень2014р.