Як довго я буду складати в душі своїй болі,
у серці своїм щодня смуток?
Псалом 12:3
Господи, чому коли самотня
В душу загляда сама безодня?..
Відштовхнути я її не можу
І свою печаль безмірно множу.
Сил немає дякувать тоді,
Знову опиняюся в біді.
Віра серця в неміч одягнулась,
Всі «принади» цього вже відчулись.
Важко і з людьми мені й без них,
Наріканням допускаю гріх.
Плачу у скорботі, тихо плачу,
Світ покрився хмарами неначе.
В тон зі мною дощик моросить,
А життя така коротка мить.
Я її загублюю думками
І в подвійній клітці вже роками.
Із одної в іншу переходжу,
Спокою ж для серця не знаходжу.
От і зараз всі мої слова,
Як суха та скошена трава.
Віра може привести до Тебе,
А молитва відчинити Небо.
Всю самотність зніме, як рукою,
Коли говорить почну з Тобою.
Ти поклич мене, щоб я почула,
І присутність всю Твою відчула…
Коли душа самотня
© Copyright: Валентина Коц, 2014
Свидетельство о публикации №114082605924
Свидетельство о публикации №114082605924
Рецензии