Вже завтра осінь прийде тихо,
на плечі руки покладе,
зажме тебе в своїх обіймах...
Що зачепило, то мине.
Ну що тобі? В тебе болить все,
усю з душі на шмаття рве,
а пам'ять, зрадниця, катує
і час нещадно так іде.
Сама з себе бува жартуєш:
- Переболить! Це все пусте.
Пусті слова, пусті зізнання.
В йому тепер усе чуже -
А ти не перша й не остання,
не зачепила за живе.
Вже завтра ос нь прийде тихо...
© Copyright: Людмила Васюк, 2014
Свидетельство о публикации №114082604384
Свидетельство о публикации №114082604384
Рецензии