я спираюся тільки на себе
хто є поруч, нікого нема.
ухоплюся з клаптики неба,
як за поли старого сукна.
скільки крові терпіння у чаші,
проливається вже через край.
чи свої чи чужі, друзі наші
шикувалися б в чергу рай.
вже затулене добрими лицями
вічне небо, невічні сини,
і кружляють ангели - лицарі,
в місті повному звуків війни
я спираюся т льки на себе
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2014
Свидетельство о публикации №114082603816
Свидетельство о публикации №114082603816
Рецензии