Мы с тобою... Николай Кузьменчук

                Вольный перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2012/06/05/7743

               
Мы с тобою - словно пара аистов:
Близкие, родные ль? Не скажи!
Мы с тобою вместе только маемся,
Как по обе стороны межи...

Как так вышло, сами мы не ведаем.
Виноват ли кто?.. кого винить?..
В мыслях до сих пор встаём над бедами
И любовью связываем нить,

Что могла сдружить и сблизить накрепко,
Что могла б нам столько счастья дать…
Но она теперь меж нами, как река,
Нам на разных берегах страдать.

Ну,  а кто страдания потребует?
Нужно Богу? Иль тебе? Иль мне?
Вот,  вступили в перепалку с Небом мы,
Чувства  – лишь побегами на пне.

Крутит вихри ветер по-над водами,
Всё короче, холоднее дни,
И одна для нас награда, вроде бы:
Лишь воспоминания одни…

Близкие-далёкие…не каемся.
Не  моя,  не твой… чужие мы.
Осень.  Распахнули крылья аисты,
Улетая к югу  от зимы...


Оригинал:


Ми з тобою – як оті лелеки:
Близькі, рідні й водночас чужі.
Ми з тобою поруч і далеко,
І на різних сторонах межі.

Як це сталось ми й самі не знаєм.
Винен хто? Кого тепер винить?
Та в думках ми й досі ще кохаєм
Ту прекрасну неповторну мить,

Що могла б навіки нас здружити,
Що могла б нам стільки щастя дать…
ХІба можна в світі Отак жити,
Щоб ненавидіть, кохати і страждать?

Мабуть можна.  Та кому це треба?
Людям? Богу? Чи тобі й мені?
Ми вступили в суперечку з Небом,
І любов зав’яла ще на пні.

Крутить вітер вихрі над водою,
Все коротші, холодніші дні,
І як нагорода нам з тобою,
Залишились спогади одні.

Ми з тобою – близькі і далекі,
Не моя, не твій я. Ми – чужі.
Осінь вже. Дивись, летять лелеки…
Я по цей, ти ж по той бік межі.


http://www.stihi.ru/avtor/sinelio1991
Спасибо за участие Дону Серхио!
Фото из Инета, Автор - Андрей Кузеев