Qui quaerit, reperit
Блукаю уві сні
І знову шукаю,
І знову не знаходжу,
І знову помиляюсь у пітьмі.
Блукають люди на землі,
А знали вони горя,
Чи бачили любов?
Ніхто їх не питає...
Минає ніч.
І холодно, і сумно на душі,
А десь вона блукає,
А десь вона шукає,
Благає допомоги...
ІІ
Забув? Так йди.
Згадав? Продовжуй йти.
Замислився? Постій,
А потім знову йди.
Так кожен день
Минає літа, осені, зими...
А як же навесні?
Там все інакше...
Там інший відлік часу,
Там інші дні та ночі,
Там соловейко тьохкає в саду,
Там ніжний шепіт трав
Пораду дасть і душу заспокоїть.
ІІІ
Ну де ж вона?
Кохана, де ти?
Мовчиш? Мовчи...
Я почекаю.
Ще трішки поблукаю уві сні,
Ще часу вдосталь. Нібито...
А, може, його вже і немає...
Хто знає.
Зламався олівець,
Не хочеться писати
Правду, де вона нашкодить.
Уві сні...
Адже панують там казки
Та мрії багатьох людей,
Які крізь полум'я страждання,
Крізь наклепи, насилля,
Крізь доленосні води часу,
Що з ніг зіб'ють і прізвищ не спитають,
Все ж таки пройшли.
______________________________________________
Qui quaerit, reperit * - (лат.) Кто ищет, тот всегда найдёт.
Свидетельство о публикации №114082610450