У серпні, зазвичай, йдуть зоряні дощі,
Але у цьому році – лиш «Гради» нищівні…
Лиш душі вояків – усупереч дощам
Спалахують у небі – назавжди сяять там…
Де зоряні дощі? Питай, чи не питай...
Де ті чоловіки, що зникли в небокраї?
Куди подівся мед: серпневий мед надій?
Чому в моїй душі – ридання в бурштині?
У серпні, зазвичай, йдуть зоряні дощі…
Ми не чекали щоб - скінчилися вони.
Колись підуть від нас години ці буремні
Але зірок на небі побільшало даремно…
У серпнi, зазвичай, йдуть зорянi дощi
© Copyright: Юность Горецкая, 2014
Свидетельство о публикации №114082509951
Свидетельство о публикации №114082509951
Рецензии