Я вiрю у тебе

     Учора моїй країні, виповнилося двадцять три роки. Вони   були різними, я знаю бо ми прожили їх разом, я і Україна, Україна і я. Можливо  десь там,  за кордом люди живуть краще,   і на це варто поїхати і подивитися, можливо десь там не має таких проблем як у нас, і жити  там легше  і приємніше………. Можливо, та я знаю, чого ТАМ точно не має, там не має такого гімну, що пробирає  до кісток, кожне слово, і кожен рядок  якого, не написаний а прожитий  народом особисто, ПОПРИ ВСЕ, крізь роки  і століття. Там немає такого прапора, який наливається золотим зерном під  мирною блакиттю неба. Там немає такого Майдану, де творилася свобода, не одного народу, не однієї нації, а цілого світу. Там немає такої  Ай- Петрі, де гордо  і незборимо майорить   жовто-блакитний стяг, жовто-блакитне вітрило єдності і свободи. Там не має такого Слов’янська, де все живе, до найменшої травинки запам’ятає цю війну, Вітчизняну війну, 2014 року. Слов’янська зруйнованого дощенту та не скореного ПОПРИ ВСЕ.
      Вчора   я  з гордістю дивилася урочистий парад, новенька форма, техніка,  викарбувані кроки маршу, все як звичайно………. НІ, щось не зворотно змінилося    назавжди.  Це не військовий  парад,  для протоколу, це парад воїнів, що захистять свою державу, від найлютішого ворога.
     Вчора я дивилася, як співає арена « Львів»  на концерті « Океану Ельзи», і усвідомила, що моїх читачів, не набагато менше  ніж глядачів на концерті,  а значить те що я роблю, потрібно людям. Я роблю це для тебе Україно!
     Іван Сірко і Іван Богун, Петро Конашевич- Сагайдачний і  Богдан- Зіновій Хмельницький, не  знали, що 24 серпня стане днем нашої незалежності, незалежності для  якої вони так багато зробили……. І  не одні вони, тепер наша черга, і ми  зробимо, здолаємо, зможемо. Шляху назад немає. Ми приклад для всього світу.
                Я ВІРЮ У ТЕБЕ УКРАЇНО!

                25.08.2014