Я піднімаю своє залізне небо,
Я покидаю вас назавжди.
Чи то мені просто так треба?..
Набридло ступати на ваші сліди.
Знайомтесь,оце мій біль,
А - це крихти залізного неба,
І в серці вічна моя заметіль,
У сталі - вічна моя потреба.
Благаю,не йдіть у цей світ,
В ваших ранах досить багато солі.
Ви зламаєтесь,як цей тонкий графіт,
І підете на дно поволі.
Ваша егоїстичність і фанатизм,-
Закриваю я залізним небом...
Не вражає мене кількість ваших афоризм,
Я поливаю все це вашим же медом.
Нехай тут тьма,чи світло,
Нехай тут тривога,чи спокій.
Моє залізне небо розквітло,-
Це не дорога моїх утопій.
Залізний світ - нині моя потреба.
Травень2014р.
Зал зний св т
© Copyright: Мари Белль, 2014
Свидетельство о публикации №114082500330
Свидетельство о публикации №114082500330
Рецензии