П1шов... 1 нема

Зірка засяяла в небі високім,
Містом давно вже гуляє журба,
Листя колишеться вітром жорстоким,
Котрий до Землі їх усе обрива.
А серце надіється, серденько мріє…
Прийде твій милий і зникне печаль…
Кохання у ньому не гине, а зріє,
Як візерунок в безцінний кришталь…
А серце не хоче його відпускати….
Пішов, не вернеться...чекай-не чекай.
Навіщо сльозинки оці проливати?
Це ще не вечір… Це ще не край!
А серце все мучиться, серце страждає…
Вірить у те, що колись він прийде.
Вона все сидить, сорочки вишиває
Червоним і чорним… кохання і смерть.
Серце живе… Дихає, мліє…
Надію пускає у кров через раз…
Вона все чекає… Любов скаженіє.
І пульс поривається вище образ.
Зірка засяяла в небі високім…
Містом гуляє замучений сон…
Вона не діждеться його... І неспокій
Задушить її чи візьме у полон.
Листя колишеться вітром гарячим,
І падає долу, як наше життя…
Знайте, дівчата, кохання – це втрати…
Він вже не прийде… Пішов…І нема.

29.07.13